Я добре пам’ятаю, де застала війна. Тоді була в Бахмуті. Говорити про той момент важко.

У місті допомагали організації. Я жила у приватному будинку, тому спочатку нестачу їжі чи води не так відчувала. Найбільше шокували обстріли. Постійний страх, коли все летить над домом. 

Було влучання в будинок, я дивом залишилася жива - мене просто накрило дахом.

Евакуація була страшною. Уже ніхто не хотів їхати, мене вивіз волонтер. Вивозив під обстрілами, було дуже страшно.

Куди їхати, не обирала. Діти виїхали раніше і організували все. Куди змогли домовитися, туди й повезли.

Війна сильно вдарила по моїй родині. Я втратила все, приїхала без речей, без грошей, без житла. Дуже важко.

Я вірю в перемогу, у відновлення країни і нормальне життя.