У перший день війни мені подзвонила мама й сказала, що почалось вторгнення. Я відразу подумала про дітей. Не хотілося, щоб вони жили під обстрілами. Я залишилась без роботи, бо моє підприємство закрилось. Думала виїжджати з міста, але не наважилась. Вдома і стіни гріють. Була шокована, коли ракета прилетіла на вокзал у Краматорську. Тоді загинуло багато людей. Я не могла це усвідомити. Моя сестра виїхала в Київ, всі інші рідні зараз - зі мною. Я дуже хочу, аби всі вціліли та пережили цю жахливу війну. Чекаю на перемогу та мир якнайшвидше.