Марія жила на Лівому березі Маріуполя. 24 лютого 2022 року вона прокинулася від вибуху. Паніки не було, але дітей відправила до батька, який жив у центрі міста. Незабаром й сама переїхала до Центрального району. 

"Коли зв'язок, електрика, газ та вода зникли, ми зрозуміли, що у пастці. Ризикнули виїжджати у бік ТРЦ "Порт-сіті". Проїхали півдороги. Почалися обстріли з "граду". Потрапляння в "Порт-сіті". Ми повернулися. "Зеленого коридору" не давали. Виїхати не можна. Місто в оточенні. Але надія завжди була.

Все злилося в один жахливий період паніки та обстрілів. Вночі у темряві ми чули, як навколо нашого будинку розривалися авіабомби. Немає гарантії, що не прилетить туди, де ми живемо.

Я всіх заспокоювала. Я психолог. Зі мною – дві бабусі, двоє дітей. Ми на 5 поверсі хрущовки. Ми не мали іншого місця. Мені було страшно, що не зможу нагодувати дітей. 

Мій будинок на Лівому – згорів. Але ми залишилися живі. Це було головним.

Коли поїхали, на мосту нашу колону почали обстрілювати. Я бачила, як із машин виносять закривавлених дітей. Я натиснула на газ. І врятувалась із цього кошмару. Але ще довго здавалося, що мені стріляють у спину", – розповіла жителька Маріуполя Марія.