Валентина Василівна Стрілько — кандидатка педагогічних наук, членкиня Національної спілки краєзнавців України, президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. Під час повномасштабного вторгнення жила під Києвом.

«Зранку телефонувала знайомим. Бомбити почали склади зброї. Аеродром в Борисполі вцілів, але поцілили у військову частину. Від тої інформації, яка надходила, було страшно. Я знаю, як Москва хотіла знищити Україну останні 300 років. Але ми не вірили, що вони зайдуть до Києва. Цього не може бути, щоб Київ пав. 

Я побачила ракету, яка летіла над нашими головами. Вона впала в Броварах. Тоді там багато людей загинуло. 

У мене жили 12 людей. Кожен думав, що робити: залишатися чи виїжджати з України. Але я розуміла, що вже є в розстрільних списках. Я – голова Руху, який боровся за Незалежність.

Моя дочка сказала: «Я не можу ризикувати життям дитини. Хочеш, поїхали зі мною». Але Житомирська траса вже була трасою смерті. Там вбили багато людей. Як ще можна виїхати?», - розповідає свою історію жителька села Гнідин пані Валентина.