Я пенсіонерка, виживаю на мізерну пенсію – дві з половиною тисячі. Мені їх вистачає тільки на десять днів. Живу я в Дружківці. У нас тут доволі тихо, у нас три церкви моляться за спасіння України, слава Богу. 

У нас проблеми з водою були, з опаленням. В минулому році тільки в лютому підключили. Ну мені, слава Богу, зробили котел, і в мене опалення кільцеве, тож ми самі себе обігріваємо. Вже другий рік я дровами топлю, а з нас ще вираховують за коридори.

Кожен день чую: то в одного інсульт, то в іншого… У нас тут літає постійно, а біля мене ще онук, і ми з ним на мою пенсію виживаємо.

Уже два роки нічого не радує, тільки переживаю за дітей і онуків. Кожен сам собі сидить в своїй квартирі, і ніхто нічого нікому. Всі - в шоці і стресах кожен день. Хочу, щоб онук вивчився - це моя мрія.