Моїй маленькій донечці було два місяці, коли почалася війна. Тож,  маючи грудну дитину, я змушена була виїхати з рідного міста і залишити батьків, друзів. До декрету я працювала бухгалтером на місцевому заводі, наразі він зруйнований обстрілами.

У нас вже в квітні не було газу, води, зі світлом - перебої. Не було ніяких умов. Не мали можливості навіть помити дитину. Потрібно було далеко їздити до криниці за водою. У магазинах стали пусті полиці, не стало дитячого харчування, все зачинилося. 

Ми декілька місяців ще намагалися вдома бути, але коли все пропало – світло, газ, вода - вирішили виїхати. Дуже страшно і важко з такою малою дитиною, я за неї переживала 

Евакуація відбувалась дякуючи волонтерам. Нас вивозили до Хмельницької області. Виїжджаючи, ми попали під обстріли. Все закінчилось добре, тільки перелякалися. Коли ми виїхали з Донецької області, було все нормально.

Дуже мені хочеться, щоб був мир в нашій країні, щоб моя дитина зростала на рідній землі в мирі, щоб не літало нічого над головою.