Мені 47 років. Життя завжди було нелегке. До війни було краще ніж з війною, дай Бог, щоб швидше все закінчилося. Ми знаємо, що таке війна і що вона принесла людям. 24 лютого я був на роботі, почув страшну звістку з телевізору. Потім прийшов напарник мене змінювати, я в нього запитав: «Що, у нас війна почалася?». Він каже: «Так, багато міст обстрілюють».

Я постійно тут, нікуди не виїжджав. Роботи немає - виживаємо тим, що тримаємо господарство. Були обстріли нашого села. Брат постраждав, я постраждав. Влітку мою жінку вбило, і в сусідньому селі теж жінка загинула. 

Хотілося, щоб було все найкраще у людей. Саме головне - щоб мир був на землі. Вашому Фонду дуже велика подяка, що не даєте забути про це горе, щоб люди пам’ятали. 

Приємно вражає, що нам давав допомогу не знаю який фонд, але дали будівельні матеріали, продукти, грошей. Це було приємно.

З приводу майбутнього у мене немає нічого такого в голові. Перше - щоб було спокійно, не було війни, був мир. А що буде далі - не можу сказати.