Після початку повномасштабного вторгнення наше життя кардинально змінилося. Постійні обстріли та небезпека змусили нас жити в стані вічного стресу. Побут став набагато складнішим: виникали проблеми зі зв'язком, світлом та базовими потребами, але найважче - це постійна тривога за безпеку дитини та близьких. Нам довелося зіткнутися з пошкодженням власного житла, через що доводилося шукати тимчасовий прихисток, проте попри все ми намагаємося триматися разом і допомагати один одному в цей надскладний час.

Найстрашнішим моментом був один із вихідних наприкінці 2025 року, коли наше місто Слов'янськ зазнало сильних обстрілів. Вибухи були настільки близько, що в будинку повилітали шибки. Це був момент повної невизначеності та сильного страху за життя, коли довелося вночі шукати безпечне місце для ночівлі. Цей день назавжди залишиться в пам'яті як час найбільшого потрясіння. Дитина стала свідком цих сильних обстрілів і бачила наслідки влучань, зокрема пошкодження нашого власного житла (вибиті вікна). Цей досвід став для неї серйозним стресом, через що вона досі гостро реагує на гучні звуки та тривоги.

Дитину дуже надихає творчість, можливість створювати щось нове своїми руками та спілкування з однолітками в дружній атмосфері. Навпаки, засмутити її може несправедливість, грубість або тривала самотність. Вільний час дитина присвячує творчості та активним іграм на свіжому повітрі, їй подобається допомагати по дому, вивчати щось нове та займатися малюванням. Наша найбільша мрія - щоб настав мир і ми могли всією родиною спокійно подорожувати Україною, відвідувати цікаві місця та не боятися сирен.