Віра Карпенко вирушила за своїм племінником на фронт, знайшла його пораненого і врятувала ще кілька життів. Під час евакуації була поранена сама. 

Війна для Віри почалася у рідному Гуляйполі. Пережила кілька обстрілів, одного разу ледь не загинула. Тоді і вирішила - треба діяти. Допомагати! 

У складі волонтерів з церкви, яку Віра відвідувала, почала розвозити гуманітарну допомогу у прифронтові райони. Спочатку у Маріупольському напрямку, потім до Бахмуту. Від сестри Віра дізналася про пораненого там племінника. Хлопця знайшла! Разом із ним волонтери забрали ще кількох поранених. Та сплутали дорогу і потрапили в захоплений росіянами район.