Євгенія з маленькою донькою пережила кілька хвиль евакуацій: потяги, переповнені людьми, підвали, тривоги. Але найстрашніше сталося вже в Запоріжжі — серед ночі вибух просто під вікном. Скло, вогонь, полум’я, дим. Сім'я бігла босоніж по уламках, загорнувши дитину в ковдру.   

Переїхали у нове житло. І знову прилетіла ракета — на щастя, не розірвалась. Донька ще довго боялася світла на вулиці, спала тільки поруч із батьками, тремтіла від кожного гучного звуку. Рідні Євгенії пробули рік під окупацією. Дивом змогли вибратися.