Після початку повномасштабної війни наше життя зруйнувалося вщент. Ми втратили свій дім, усе майно і були змушені тікати. Найстрашнішим моментом став перший день війни, коли чоловік прийняв рішення йти до лав ЗСУ захищати свій дім. За час служби він отримав контузії та важкі поранення, йому встановили 2 групу інвалідності й комісували. Зараз він не працює, тому я сама утримую всю родину.

Наша донька була свідком жахливих обстрілів і бомбардувань у Покровську, що стало для неї величезним стресом. Через війну її життя сильно змінилося: раніше вона займалась східними танцями, але після всього пережитого перестала. Наразі вона знаходить розраду в малюванні.

Попри всі травми, донька залишається надзвичайно доброю і товариською, вона дуже любить заводити нові знайомства і дружити. Найбільше її зараз може засмутити агресія з боку інших дітей, адже вона прагне лише миру, тепла та спокою.