У період з 2022 по 2024 рік моя дитина змінила три школи у зв’язку зі зруйнованим житлом.
8 травня 2022 року ми втратили батька дитини — він загинув, підірвавшись на міні.

На сьогодні я з дитиною мешкаю в модульному будинку, встановленому на власній земельній ділянці.

Початок повномасштабної війни ми застали вдома. До останнього вірили, що Збройні сили України не допустять ворога до наших домівок.

Спочатку дитина не проявляла сильного хвилювання. Проте її емоційний стан різко погіршився після того, як стало відомо про зруйнований будинок, школу та те, що подруги виїхали з селища. Згодом до цього додалася найстрашніша трагедія — загибель батька. Для дитини це стало глибоким потрясінням і викликало повне нерозуміння того, як таке могло статися.

8 травня 2022 року назавжди залишився для нас трагічною датою. Люблячий тато і турботливий чоловік пішов із життя. У цей день обірвалися всі плани, надії та уявлення про майбутнє.

Після переїздів у дитини виникли труднощі з адаптацією в новому колективі, зокрема вона зазнала булінгу в школі. У зв’язку з цим у березні–квітні 2024 року ми зверталися до приватного психолога.

Гуманітарної катастрофи родина не зазнала.