На війні загинув мій чоловік та батько моїх дітей. Ми залишили дві квартири в окупованому населеному пункті. У перший день війни мій чоловік пішов до військомату, а ми знаходилися у моїх батьків у місті Волноваха. Вже тоді було чути вибухи поруч із містом, і з кожним днем вони ставали ближчими.

Молодшій дитині в перші дні ми намагалися казати, що це грім, але він усе одно боявся виходити.

1 березня ми вирішили евакуюватися. Бігли під обстрілом, поки попутна машина нас не забрала. Тільки в перші дні не було їжі.

Втрата батька стала для нас усіх найбільшим потрясінням. Ми працюємо з психологами, намагаємося впоратися з болем та страхом. З минулого життя вже не маємо нічого.