Чоловік зустрів війну в Харкові і повідомив, що треба виїжджати. Спочатку було повне нерозуміння того, що відбувається, поки не почалася окупація. Страх був постійним супутником кожного дня.

Особливо складно було з нестачею медикаментів під час окупації — доводилося домовлятися і передавати їх із Запоріжжя.

Прапор чоловіка з АТО, на жаль, залишився в хованці в окупації. Це залишило гіркий слід у наших серцях, але ми намагаємося почати жити спочатку.