До війни ми розводили худобу й засівали поля. Мирні будні для нас закінчилися навесні 2014 року. Сильні вибухи були поруч з нами. І вдень, і вночі ми не могли спати.
Я своїх трьох молодших дітей від себе не відпускала, а старший Ілля тільки пішов у перший клас. Каже, що вся школа ховалася в підвалі від обстрілів – так страшно було.
З Новозар'ївки ми поїхали в Добропілля. Відтоді вдома не були жодного разу. Тепер ушістьох живемо в одній кімнаті. Облаштуватися повністю на новому місці не вдається, немає навіть елементарного, наприклад, меблів. Чоловік Руслан намагається знайти роботу, але досі без успіху.
Уже два роки в сумках речі лежать, тому що шафи немає. Заощаджуємо на всьому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.