До війни ми розводили худобу й засівали поля. Мирні будні для нас закінчилися навесні 2014 року. Сильні вибухи були поруч з нами. І вдень, і вночі ми не могли спати.
Я своїх трьох молодших дітей від себе не відпускала, а старший Ілля тільки пішов у перший клас. Каже, що вся школа ховалася в підвалі від обстрілів – так страшно було.
З Новозар'ївки ми поїхали в Добропілля. Відтоді вдома не були жодного разу. Тепер ушістьох живемо в одній кімнаті. Облаштуватися повністю на новому місці не вдається, немає навіть елементарного, наприклад, меблів. Чоловік Руслан намагається знайти роботу, але досі без успіху.
Уже два роки в сумках речі лежать, тому що шафи немає. Заощаджуємо на всьому.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.