Мене з мамою обстріл застав на вулиці в лютому 2015 року. Я не відразу зрозуміла, що мене поранило осколком у ногу. Тоді під обстрілом загинули шість людей.

Люди ховалися в найближчих будинках, а ми прибігли до лікарні. Ногу пронизував гострий біль, ходила, тягнучи її за собою.

Сестри підтримують мене морально, а для фізичного відновлення знадобилося багато часу. Поки що болі є, але вони вже не такі сильні після реабілітації. Цьогоріч я навіть повернулася на танці, куди не ходила два роки