Війна принесла втрату житла, усіх фінансових благ, постійний моральний неспокій і тривожність.

Коли почалась війна, ми перебували вдома. О 5 ранку почули перші вибухи. Наше місто було поруч з лінією розмежування. Усі дороги були забиті машинами, тому виїхати одразу не змогли. Ми змогли вибратися лише через 10 днів, уже під обстрілами.

В той же день довелося ховатися в підвалі. Реакція була схвильована, постійний страх не полишав ні на хвилину.

5 березня 2022 року ми знову були у підвалі, коли почався потужний обстріл. Будинок трясло, усе ходило ходуном. Було дуже страшно.

Ми стикнулися з нестачею їжі, коли перебували під обстрілами і не мали можливості вийти чи щось придбати.