В перший день вторгнення спали вдома в Бердянську та прокинулися від потужних вибухів. Важко покинути свій будинок, все своє життя скласти у дві сумки й знову тікати від війни. Наша родина тікає від війни вдруге. У 2014 ми також залишили свою квартиру у Донецьку і поїхали у Бердянськ, але війна нас і там дістала. За дев'ять років все втратили двічі.

Дуже тяжко жити далі. Ми тиждень жили в окупації, не вистачало їжі, не було газу, світла, зв‘язку та телебачення. Це був найважчий місяць у нашому житті. Коли змогли виїхати з окупації, то їхали дві доби 200 кілометрів та ночували в полі під обстрілами, то був жах.

З родиною разом, а інші родичі роз'їхались. Вразили до глибини душі, ті моменти, коли звільняють наші території.  Зараз не працюю, займаюсь дитиною. Про страшний початок війни нагадує осколок снаряда, який пошкодив нашу квартиру у Донецьку.