До 16 березня 2022 року ми залишалися в окупованому Маріуполі. Потім дуже довго намагалися виїхати з міста. Після цього певний час я залишалася без роботи, і життя довелося налагоджувати заново.

24 лютого ми були у Маріуполі. Синові просто сказали, що почалася війна, хоча він і сам усе чув та бачив навколо. Він тримався дуже мужньо і намагався стримувати свої емоції.

Найстрашнішими для мене залишилися 1 та 16 березня 2022 року. Ці дні назавжди врізалися у пам'ять.

Ми зіткнулися з нестачею найнеобхіднішого - їжі, води та медикаментів. За психологічною допомогою після пережитого не зверталися.

У мене не залишилося жодної особливої речі, яка нагадувала б про той час. Усе наше залишилося в Маріуполі.