Мій батько почув вибухи вранці 24 лютого і розбудив мене й чоловіка. Я почала дуже швидко збиратись, взяла навіть підручники для дитини. Ми виїхали у перший же день, затори були великі. Їхали дуже довго до Полтави. Забрали з собою усіх тварин. 

На власні очі я жахів війни не бачила, але коли ми виїжджали спочатку до Львова, там був приліт неподалік від нас. Тріщав наш будинок, і я писала мамі повідомлення, що я її кохаю.

Майбутнє я бачу поки що в Полтаві, але дуже хочемо повернутись до Харкова.