Я доглядаю матір. Ми живемо біля лінії зіткнення. До війни було звичайне життя. Поки були відкриті кордони, ми всюди їздили.

Було дуже страшно, коли почалися воєнні дії. Ми сиділи на роботі і трусилися. Саме звільняли місто, і ніхто не знав, що буде. Але все не закінчилося ні через місяць, ні рік, ні зараз.

Ми продовжували працювати. У нас не було пошкоджень, але в будинках, розташованих неподалік, пішли тріщини. Бувало, що воду перебивали. Були моменти, коли сиділи без води та опалення.

Все хотілося б забути. Діти дуже боялися. Війна не пройшла даремно.

Бабуся отримувала гуманітарну допомогу. Добре, коли приділяється увага, особливо старим. У нас найбільше людям допомагав Фонд Ріната Ахметова.

Мрію про мир, щоб було здоров'я. Хочеться, щоби можна було спокійно жити і нічого не боятися.