Я давно живу у селищі Новолуганське, тут мешкає і донька. Поки була жива дружина, ми їздили відпочивати, а зараз нікуди. Я маю маленький город, я ним займаюся.

Ніхто не очікував, що розпочнеться війна. Сховалися у підвалах, брали із собою воду, продукти. Були там і матері з немовлятами. Біля будинку, де я живу, вибухнув снаряд, а в мене на п'ятому поверсі вилетіли всі вікна, у залі та на кухні.

Зараз на цвинтар не сходиш, все заміновано, стріляють. На старості років не чекав такого. Все це позначилося на здоров'ї, я ледве ходжу. І зараз буває, що спиш, а воно бахає. І гадаєш, влетить у вікно чи ні. Вже раз пробило подвійне вікно і застрягло у стіні.

Я отримував допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Він нам добре допоміг, дай Боже йому здоров'я, щастя.

Бажаю всім усього доброго та мирного неба.