Останнє, що я пам’ятаю про 22 вересня 2014 року, це те, як ми з батьком їдемо на машині околицею Авдіївки. Почався обстріл, і мені голову пробила куля.
Далі була швидка допомога та спроба прорватися через блокпости до донецьких хірургів, тому що в Авдіївці лікарі сказали батькам: «Змиріться, готуйтеся до гіршого». Сказали, що я не виживу, що мені залишилася година життя.
У самому центрі мозку чотири грами свинцю, шанс вижити був один зі ста. Сталося диво: донецькі нейрохірурги повернули мене до життя. Потім у Дніпрі мені встановили в череп титанову пластину. Я пройшов курси реабілітації, але кілька тижнів тому стан погіршився – куля почала нагадувати про себе. Відновилися сильні головні болі, дзвін у вухах. Знову звернулися до Штабу Ріната Ахметова й отримали дорогі медпрепарати, які покращують кровообіг, покращують пам’ять.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.