Машину, у якій я їхала із сином Микитою, розстріляли з автомата навесні 2014 року на околиці Слов’янська, на блокпосту. Досі не можу оговтатися від того, що сталося. Куля пробила кузов – і Микиту поранило в ногу. Слава Богу, що ніхто не загинув. Відтоді я за кермо не сідала, тепер боюся водіння, як вогню.

Хто, звідки й чому стріляв, ми досі не знаємо. Справу вже два роки вивчають правоохоронці, але винні досі не покарані.

Микиту оперували в Слов’янську та Києві. Осколки видалили, залишився шрам. Щоб відновити м’язи пораненої ноги, Микита пройшов реабілітацію.