Вишняк Назар, 11 клас, Науковий ліцей «Політ» при Обласному коледжі «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка» Полтавської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Козловська Наталя Володимирівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

У чому різниця між першим і тисячним днем війни? Дехто скаже, що з часом до неї звикли. Ця думка не дає мені спокою, бо як можна звикнути до війни? Люди помирають. Ракети літають. Щодня засинати з думкою, що цей день може бути останнім. Ви до цього звикли? Чи, можливо, до того, як вбивають і катують наших захисників і захисниць на фронті? Звичка — це коли щось стає нормою, але це не про війну.

Неважливо, який день війни зараз. Це біль і страждання, що були вчора, є сьогодні і будуть завтра. Однак ця цифра має значення. Вона демонструє нашу стійкість, незламність. Ми боронимо нашу державу, людей, дітей.

24 лютого 2022 року. Що для мене означає цей день? Це дата хаосу, занепокоєння, розчарування, трауру, відмови від родичів із росії. Цей день показав, що людяності у світі не існує. Вороги готові йти за наказом і вбивати народ України, називаючи нас учора братами. Перші миті повномасштабного вторгнення — це дзвінки від родичів із усього світу з однією фразою: "Почалася війна". Увесь світ об'єднався, почав підтримувати нашу державу. Чоловіки стояли в черзі до військкоматів.

Жінки плакали, боялися, переживали, молилися. Олексій Ануля сказав, що з невіруючого став віруючим. Перебуваючи в полоні, усе, що він міг робити, — це молитися.

За що діти повинні жити в такий жахливий час? Чому вони мають чути вибухи? До чого тут діти? На жаль, війна шкодить усім. А що може розбити мені серце? Нещодавно ракета влучила в будинок у Львові. Загинула майже вся сім'я Базилевичів. Залишився тільки чоловік. Поглянувши на нього, можна побачити, що в нього забрали сенс життя: трьох доньок і дружину. Ця ситуація дала зрозуміти, що не все можна повернути, що є речі, які можуть статися, але ми не можемо їх змінити.

Для чого це все? Ворог намагається знищити український народ. Саме тому ми маємо стояти кожен день, кожну годину, кожну хвилину.

Кладовища заповнені. Батьки ховають своїх дітей. Так має бути в нашому світі? Ні! Щодня о 9 ранку вшановується пам'ять загиблих під час війни. Для країни ця година стала подякою всім загиблим захисникам і символом того, що ми їх не забуваємо. Українці розуміють усю складність ситуації та згуртовуються, щоб допомогти нашій країні.

Отже, війна — це не звичка, а страждання всього народу. Ми повинні стояти незламно і стійко. Кожен день — це нові випробування, які ми долаємо щоденно. Наш народ не знищити, бо ми — українці!