Я побачила, як їде російська техніка. У мене почалась паніка. Я живу за п’ятнадцять кілометрів від кордону. Було страшно за цим спостерігати. Почалась окупація. Я нікуди не ходила, бо боялась за власне життя. Не працювали магазини та аптеки. Мені допомогами сусіди, бо не було навіть ніякої крупи. Потім росіяни пішли з села. 

Зараз я залишаюсь вдома. Були дні, коли відчувала агресію. Буває,  трапляються панічні атаки, я приймаю ліки. Чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що дуже скоро всі будемо радіти після перемоги.