Марина була вагітною під час війни на Донбасі, і її дитина народилась з інвалідністю

Мені 46 років. У мене дитина з інвалідністю, народилася у 2015 році, коли почалися ці події. Виїжджала я з міста Красногорівка, коли в нас почалися бойові дії. Я була на той час вагітна, і тому в дитини були проблеми зі здоров’ям. Вся вагітність протікала важко: були погані новини з дому, нерви, і внаслідок - дитина з інвалідністю. Ми вже дев’ятий рік повернутися додому не можемо. До 2022 року ще було куди повертатися, та в лютому 2023-го вже розбили, і ми зараз на Полтавщині знімаємо житло. 

До 2022 року в мене була надія повернутися додому. Не вірилося, що почнеться повномасштабне вторгнення. Я довго не знала, куди мені з дитиною. Була на чемоданах, думала, що потрібно буде виїжджати, та мені з нею важко були б кудись їхати. 

Прийшлось і посидіти в бомбосховищі, і виїжджати з нашого міста, коли були вуличні бої, під перестрілки. Дитина перелякана, в неї страх ще з утроби. Як наслідок - вади психічного і фізичного плану. Як літак пролітає, то вона вже ховається. 

Ми живемо на соцвиплати, пенсію з інвалідності й виплати ВПО. Велика стаття затрат - це медикаменти. Їх немає, просто не вистачає коштів.

Вразило, що люди об’єдналися і почали допомагати військовим, почали збирати кошти. Навіть просто військовий їхав з реабілітації в потязі, з нами розговорився, і почав нам віддавати свої продукти від чистого  серця. Військові більш за все вражають, як вони пішли захищати батьківщину. У нас в  місті Красногорівці є група «Білі ангели», які возять продукти харчування, воду та медикаменти. Там, в основному, самі літні люди залишилися, які не можуть покинути свої домівки - от вони їх і не залишають, постійно їм все привозять, і під обстріли попадають. Ці хлопці - герої.

Моя родина залишилась. Повністю у всіх розбиті будівлі. Брат помер у 19 років від раку крові – думаю, внаслідок того, що він був там під обстрілами. 

Зараз живу одним днем. Мені головне - поставити дитину на ноги. Звичайно, всі чекаємо перемоги. Будемо відбудовувати, і все буде добре - тільки на це і надіємося. Ми тут, нікуди не поїхали, залишилися на своїй землі.