Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Вікторія Віхрєва

«Війна поламала всі плани»

переглядів: 688

Кінець літа й початок осені 2014 року я запам’ятаю на все життя. Мені на п’ятому місяці вагітності зі своєю літньою мамою, лежачою дитиною-інвалідом, яка навіть не тримає голови, довелося провести цілий місяць у підвалі.

Господи, як зараз все це важко згадувати! Усе почалося в середині серпня. 17 числа, коли в Ясинуватій почалися інтенсивні бої, місто залишилося без світла, води, звʼязку. Я із 7-річним сином Дмитриком (у нього гідроцефалія – вроджена аномалія головного мозку), спускалася в підвал. Коли ставало більш-менш тихо, я з мамою піднімала дитину на поверхню, щоб подихати свіжим повітрям, поніжитися на сонечку. Я або мама саме тоді швидко готували їжу. Добре, що в нас були якісь припаси, і сусіди дуже допомагали.

На сильні вибухи Діма реагував по-своєму: повертався на бік і засинав. Я не знаю, може, в нього таким чином спрацьовував захисний рефлекс. І коли син посередині дня починав засинати, то я вже розуміла, що знову почнеться ця жахлива стрілянина. Дякувати Богу, що снаряди минули наш будинок. Тому що я б цього точно не пережила...

Потім на мене чекало нове випробування: у Діми почалися сильні судоми. Ймовірно, вони стали наслідком стресу через обстріли й місяця, проведеного в замкненому просторі. Через брак коштів на купівлю необхідних медичних препаратів для лікування я змушена була звернутися до Фонду Ріната Ахметова. Уже за декілька тижнів усі необхідні ліки були в мене на руках.

13 грудня я народила здорову доньку, яку назвали Марією. Але в планах у мене – впритул зайнятися лікуванням Діми, адже в дитини після трирічної перерви знову почався рецидив хвороби. Останній візит до лікаря був ще в лютому 2014 року. Зараз дитячого невропатолога в Ясинуватій немає, а в Донецьк мені їхати поки страшно.

У квітні ми побували в харківському дельфінарії. З усіх діток у групі Діма єдиний нестримно сміявся, купаючись у воді. Після курсу занять він став намагатися щось говорити. Що й казати, спілкування з дельфінами йому пішло на користь. За словами тренера, була велика ймовірність, що Діма хоча б мало-мальськи заговорить. І ми мали приїхати до Харкова за три місяці на повторні процедури. Але не судилося. Війна поламала всі плани.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ясинувата 2015 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій