Наш будинок зруйнований, усе майно знищене. Від будинку залишилися одні стіни, коли в нього влучили два снаряди. Через обстріли ми виїхали з Авдіївки.
Але в сусідньому селі Очеретине, де ми живемо, краще не стало. Грошей нам бракує навіть на найнеобхідніше. До того ж молодшому синові необхідне дороге лікування. Ми домовилися з господарями житла, що платити будемо тільки квартплату.
Наші сини – Максим і Діма – постійно тримаються один одного, особливо після того, як покинули рідний дім. А війна ніби нас наздоганяє. Минулої зими діти мало не загинули. Вирішили прогулятися околицею села, і раптом почався обстріл. Якби з ними щось трапилося, я б не пережила.
Молодший Максим важко переносить такі потрясіння. Я дуже боюся, що в нього загостриться хвороба. Ще до війни йому діагностували анемію. Йому потрібне спеціальне харчування та дорогі медпрепарати, які підвищують рівень заліза в організмі.
Щоб допомогти синові, я беруся за будь-яку роботу. Ходжу вулицею, дивлюся, якій бабусі привезли вугілля. Якщо вона сама занести не може, заношу, допомагаю. Так можу заробити 100-200 гривень. Ще доглядаю лежачу бабусю. Також отримуємо гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.