У мене кожний прожитий день – випробування. За один тільки рік я втратив і дружину, і доньку. І залишився сам з трьома онучками. Важко одному…

До цього дівчатка жили з мамою. Незадовго до смерті вона звернулася до мене по допомогу, тому що їхній рідний тато і знати про них не хотів.

 Дівчатка вже все розуміють і усвідомлюють. Наприклад, у свої дев'ять років старша Альбіна знає, що від неї потрібна мені допомога в господарстві.

Наше село Солодке розташоване неподалік від Мар'їнки. Ми не раз з онучками тікали до підвалу від обстрілів. Міни вибухали у дворі, влучили у ферму, будинки зруйнували.

Пережити війну й поставити дітей на ноги – це для мене найголовніше. Щоб людьми виросли. І вони намагаються мене не розчарувати.