Фурсович Станіслав, 1 курс, Комунальний заклад "Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Грона Наталія Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

День починається як завжди. Вранці крізь штори пробивається світло, дзвенить будильник, на столі стоїть гаряча кава. Люди йдуть на роботу, діти - до школи, а вулиці наповнюються шумом повсякденного життя. Автобуси, машини, пішоходи. Усе як завжди. Місто має свій ритм, кожен зайнятий своєю справою. Сьогоднішні здаватиметься ще одним днем, таким же, як і будь-який інший.

Але в глибині душі кожен знає, що сьогодні буде особливий день. Щось завжди нагадує про війну, про біль і сльози, що триває вже тисячу днів.

1000 днів тому все змінилося: 24 лютого 2022 року життя всіх українців розділилося на «до» і «після». Звичайний ранок перетворився на хаос. Ракети, вибухи, сирени... Це стало новою реальністю. Люди прокидалися не від звуку будильника, а від страху за своє життя і життя своїх близьких. Перші дні і тижні були як в тумані. Ніхто не вірив, що це відбувається насправді. Потім зрозуміли, що це не тимчасове явище, а те, що триватиме ще довго. З кожним днем з'являється все більше новин про руйнування, смерті та поранення. Те, що колись здавалося далеким і неможливим, стало реальністю.

Українці почали жити в нових умовах. Війна змусила кожного пристосовуватися. Хтось пішов на фронт, хтось залишився воїном-добровольцем, хтось шукав способи допомогти своїй родині, друзям і країні.

Війна стала частиною життя. Звук сирен вже не був таким страшним, як спочатку. Обжилися у війні. Обстріли стали щоденною новиною, і замість того, щоб бігти в укриття, люди працюють, учаться, планують майбутнє,  незважаючи ні на що. Кожен день приносить нові виклики і трагедії, але, незважаючи на ці потрясіння, українці не втрачають віри в майбутнє.

Дні боротьби добігають кінця. За свою землю, за своє право жити вільно, за своїх дітей.

Кожен день - це символ сили та мужності, які не зламаються. Кінець ще попереду, але вже зрозуміло, що цей кінець - не просто кінець боротьби. Це початок нового життя для нашої країни. Війна залишила глибокі шрами, які ще довго будуть відновлюватися, але найголовніше - це мир, за який українці боролися тисячу днів. І перемога, вірять вони, неминуча.