Після початку війни обстріли не припинялися. Було важко слухати вибухи. Гинули люди, гинули військові. Все це було важко переживати. Ми вирішили виїхати до Покровська. Потім почали стріляти і там. Довелось знову бігти від обстрілів. 

Зараз я живу далеко від дому. Щоночі я згадую свій рідний дім. Мрію одного дня повернутися і дожити старість у власному будинку. Хочу, щоб діти приїжджали в гості. Зараз важко жити у чужій квартирі. Щодня чекаю тільки миру. Всі вже стомились від війни.