Бандуріна Поліна, 16 років, студентка 2 курсу ДПМ, ДФМХКК, м. Дніпро

Вчитель, що надихнув на написання есе: Проценко Ольга Олексіївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

До повномасштабного вторгнення я навіть уявити не могла, наскільки жахливою є війна та її наслідки. Ранок 24 лютого назавжди змінив моє життя.

Я прокинулась як завжди рано вранці, тому що збиралась у коледж. Мою увагу привернуло повідомлення з Telegram. «У нас вибухи». Якщо чесно, я не відразу зрозуміла що до чого. Які вибухи? Що відбувається? Зайшовши в паблік з новинами я просто впала в жах. Потім я почула вибух, такий, що аж земля під ногами здригнулася. Те що я тоді відчула, просто не передати словами. Страх за рідних та друзів просто переповнював мене. У голові було мільйон думок, які я не могла зібрати до купи.

Цей день залишив мені та моїй родині кроваву рану, яка з часом не загоюється, а все більше болить та кровоточить. Тоді я зрозуміла, що мої «проблеми» на які я жалілась до сьогодення, були взагалі не проблемами.

Багато у кого, через цей день, життя повністю змінилось. Хтось виїхав за кордон та почав «все з початку», а хтось втратив дім або рідних. Для мене та моєї родини, життя просто зупинилось.

Війна забрала у мене найдорожче – мого старшого брата. Мій брат був стрілець ЗСУ, і я пишаюсь ним. Загинув він 10 вересня, під час обстрілу у Донецькій області. З того дня моє життя втратило сенс. Але я продовжую жити, бо мій брат загинув захищаючи мене. Щоб я могла жити. І я маю жити. За весь період повномасштабного вторгнення, саме новина про смерть брата приголомшила мене найбільш всього. Після цієї події, всі інші новини для мене просто не мають значення.

Мені дуже шкода всіх людей, що потерпають від війни та її наслідків. Війна це жахливо. Настільки, що не існує відповідного слова, яке могло б це описати. Кожен день росія, - країна терорист, знищує український народ та його культуру. Кожен день громадяни України страждають і думають, «коли ж це все закінчиться?» Я так само задаюсь цим питанням.

Всі чекають на мир. Сьогодні, поняття «мир» для мене змінилось. Мир - це коли не проливається кров людей від війни, це коли люди гармонійно існують, не вступаючи в конфлікти, від яких хтось постраждає. Мир також означає мирне небо над головою, з хмаринками замість ракет.

«Ми прагнемо миру, тому що знаємо: мир – це той клімат, у якому може бути свобода» Дуайт Ейзенхауер.