Я думала, що війна закінчиться через три тижні, але все затягнулось. Росіяни окупували село та почали знущатись над людьми. Вчительку моєї доньки забрали на підвал. Також у полоні тримали і її чоловіка, били його та коїли, що хотіли. Тільки через три місяці йому вдалося врятуватись. 

Мій брат в Енергодарі працював на ЗАЕС. Коли станцію окупували, його поранило - він залишився без ніг. Другий мій брат загинув під Авдіївкою.

Я виїхала з села, аби моя донька пішла до української школи. Зрозуміло, що з росіянами ми залишатись не будемо. Зараз я живу в Запоріжжі. Мої рідні – в окупації. Дідусь не витримав морального тиску та перерізав собі вени.