Я виїжджала зі Слов’янська через небезпечну обстановку, але дуже сумувала за рідним містом, тому повернулась. Обстріли зараз продовжуються. У місті є руйнування, гинуть люди. Я пам’ятаю, як розбомбили місцеву школу. Для мене це був шок. Перші місяці війни люди виживали без води, світла і газу. Зараз все налагодилось.

Моя онука виїхала за кордон. Я дуже за нею сумую, але розумію, що на даний час іншого виходу немає. Сподіваюсь, що після закінчення війни я зможу її обійняти.