Повелиця Іван Олегович, 9-Б клас

Куп’янський ліцей №8 Куп’янської міської ради Харківської області

Вчитель, який надихнув на написання есе: Світлична Я.В., вчитель української мови та літератури

Бій на світанні –  сонце і дим…

Мало хто знає, що ж буде з ним?

Що буде завтра?  В юних думках –

В когось надія, а в когось страх…

Гурт «Океан Ельзи»,

пісня  «Не твоя війна»  

Есе  «Один день»

Коли почалася війна, мені було лише 7 років. Спочатку я чув про бойові дії із розмов моїх батьків, зі ЗМІ. Я пам’ятаю те літо, коли увесь Куп'янськ був наляканий тим, що бойові дії вже проходили у Сватове, яке знаходиться за 60 кілометрів від мого міста.  

Пригадую, як моя мати склала усі документи у невеличку сумочку і думала, куди тікати, якщо трапиться щось жахливе. Проте я був ще настільки малим, що не розумів усієї серйозності ситуації. 

Пізніше, цим же літом, я почув про збиті літаки, гелікоптери, про сотні загиблих молодих чоловіків і почав розуміти, що відбувається щось неймовірне жахливе. 

Через два роки мені до рук потрапила книжка «Аеропорт». Це була розповідь про життя і героїчний подвиг « кіборгів», які захищали Донецький аеропорт. Декілька разів я хотів перестати читати книжку, бо мені було нестерпно боляче переживати всі ті події  - відправляти на лікування поранених, ховати солдат. Проте щоразу  я опановував себе і продовжував читати далі. І я перейнявся таким духом волі, любові до своєї Батьківщини, що зрозумів: війна – це найстрашніша проблема людства, і її розв’язання ( так само, як і її припинення) залежить тільки від суспільства. Я сподіваюся, що такої сили вистачить і захисникам Вітчизни, які сьогодні дають мені можливість спокійно спати вночі. 

Я розумію, що за цей спокій заплачено дуже високу ціну – понад 13000 життів. Саме тому прагну, щоб ця війна закінчилася якомога швидше. Адже немає нічого кращого за те, коли син повертається до матері, батько – до дітей, а діти не чують пострілів та вибухів, а чують тільки пташиний спів. І це мирне небо над головою повинно бути у кожного українця, тому що ми народжені у вільній країні і нам є чим пишатися.