Власов Сергій, 9 клас
Науковий ліцей міжнародних відносин УМСФ
Вчитель, що надихнув на написання есе: Власова Наталія Сергіївна

Чому бути українцем — це моя суперсила?

Бути українцем... Як багато сьогодні для мене означають ці прості два слова... Бути українцем — для мене — це не просто народитися або жити в Україні. Бути українцем — це усвідомлювати свою ідентичність та виборювати право на власну гідність, попри все. Бути українцем — це не втікати і не ховатися, а відкрито говорити українською, любити свою Батьківщину, поважати українську культуру та традиції. Бути українцем — це просто сьогодні і просто зараз творити історію своєї країни через прості вчинки, проживаючи кожен день так, щоб не соромно було... бути українцем...

Я не завжди був українцем... Точніше, не завжди був українцем своїм серцем та думками. Адже, місце проживання ,або місце народження, тут не відіграє вирішальної ролі. Я народився у російськомовній родині, завжди розмовляв російською і - бути українцем, для мене означало тільки те, що я живу в Україні, є її громадянином. 24 лютого застало мене вдома, в Дніпрі. Мама розбудила вранці словами: “Синок, вставай! Почалася війна! Нам треба сходити до магазину і закупити необхідні продукти. Потрібна допомога.” Чи відчував я тоді страх? Напевне, що ні... Я звик до мирного життя, тому одразу не приходило усвідомлення того, що мій світ зміниться в цей день. Страх прийшов пізніше, коли я побачив його в очах батьків, почув його в розмовах дорослих... Коли в магазині люди панікували, а завжди переповнені полиці, раптом стали порожніми... Чи відчував я себе українцем? Не в повній мірі... Але мій світ почав змінюватися...

З початком війни моя родина перейшла на українську мову у побуті. Я теж намагався спілкуватися українською, адже мама сказала: “Сину, мова — ДНК нації. Ми будемо сильною нацією, якщо наше ДНК не розчиниться. Це — запорука нашої майбутньої перемоги.” Саме коли розпочалася війна, прийшло розуміння того, хто ми є , за що ми боремося і наскільки важливим є відчуття своєї приналежності до нації, приналежності до України...

Війна стала випробуванням на міцність для всіх українців, принесла горе і страх. Але війна змінила мене. Тепер я точно знав, я — українець! Я точно знав, що бути українцем — це боротися, як колись боролися козаки-воїни за свою свободу та віру. Бути українцем — це вірити, як вірили у наше майбутнє кращі представники нашого народу — Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Леся Українка... Бути українцем — це вистояти, як вистояли та вмирали за волю герої Крут! Бути українцем — це ніколи не здаватися і не відступати, як стоять сьогодні на смерть наші татусі, брати, всі чоловіки та юнаки — українці, герої сучасної України... А головне, я усвідомив, що бути українцем — це моя суперсила. Адже я можу пишатися своїм походженням і з гордістю кричати на весь світ, що я- українець! Я можу бути корисним своїй державі і щодня допомагати армії — займатися волонтерством, донатити, відвідувати шпиталі та лікарні, писати листи військовим та підтримувати їхній бойовий дух. Я розумію, що моя держава витримає і переможе, тому що наша суперсила не дозволить нам скласти руки і скоритися долі...

Я можу щодня навчатися, заради майбутнього свого і своєї держави. У той час, коли літають ракети і лунають сигнали тривоги, я продовжую ходити до ліцею, допомогати своїй родині, займатися спортом, робити прості, але корисні справи — і в цьому -моя власна суперсила! Бути українцем — це і є справжня суперсила! Адже ми з початком війни стали як ніколи єдині, як ніколи сильні, як ніколи — незалежні! Сьогодні бути українцем — означає бути сильним, бути мужнім, бути супергероєм! Я пишаюся тим, що я українець і що зі мною тепер назавжди буде моя суперсила — відчувати себе гідним своєї держави, своєї України...