Лідія дуже добре запам’ятала березень та початок квітня 2022 року в Маріуполі. Через її розповідь відчуваєш, наскільки безпомічною була звичайна мирна людина перед жахами війни. Постійні холод і голод. Крики немовлят у підвалі. Пошук води, яка була дорожчою навіть за життя. Бойові дії прямо на її вулиці. І постійні вибухи, що не давали заснути. 

Потім – вихід пішки, змійкою у 40 людей. І повне знесилення вже у Мангуші, коли її мати втратила свідомість. А далі – майже шпигунська історія із спробами оминути фільтрацію. І в буквальному сенсі – кидок під колеса евакуаційній місії ООН.