Петрук Уляна, 2 курс, ВСП «Горохівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Здинюк Марія Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

….І навіть якщо ця зима буде тривати роками,

Навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –

Будь його диханням і руками,

Будь голосом його, будь його сміхом.

Маєш тепер бачити за тих,хто не бачить,

Маєш тепер любити,за тих хто не любить,

Цієї зими навіть дерева стоять, неначе

Вони теж втомилися, вони теж, як люди.

Будь продовженням його збитих пальців,

Будь закінченням його довгих речень.

Зимове небо над вами вранці

Складається з доказів і заперечень…

Війна – це багаторічне й глибоке явище, яке охоплює не лише збройний конфлікт, але й увесь спектр людських емоцій. Війна – це катаклізм, що перевіряє на міцність людські цінності, а також виявляє найкращі та найгірші риси людини. Війна – це біль, втрати, велике горе. Вона приносить хаос, розруху. Життя стає нестерпним. Ти не живеш як людина, ти існуєш з однією думкою, як вижити, щоб не вбили. Для країни – це розруха, біль, голод, збитки та економічне падіння. А для світу – це шрам на усе життя, який ніколи не загоїться і не забудеться нащадками.

Герої війни завжди будуть у пам’яті своїх дітей, онуків, правнуків, як люди, які дали їм можливість мирно та спокійно жити.

Любов під час війни – це складне й глибоке почуття, яке виникає в умовах екстремальних обставин. Війна стає випробуванням для людських стосунків, загострюючи емоції та посилаючи почуття і відповідальності, страху за близьких, надії та бажання зберегти зв’язок навіть у найскладніших умовах. Прикладом зображення кохання попри війну є життя Світлани Калецької та Сергія Копищика. Військовий втратив на війні обидві ноги, але знайшов справжнє кохання та одружився. Війна, блекаут, моторошні новини, свист ракет та сирени… Але поміж усього є місце для зворушливих моментів, таких як одруження.

Так, молодята своєю мужністю та жагою  до вільного життя продовжують надихати. Історія кохання Світлани та Сергія, про яку я хочу вам розповісти є вірним знаменням про неодмінну Перемогу.

Світлані Калецькій та Сергію Копищику – 24 роки, пара познайомилася на святкуванні Нового 2022 року. Світлана працює фельдшером швидкої, а Сергій до початку війни був автомеханіком. 24 лютого чоловіка мобілізували, тож спілкування продовжилося у телефонному режимі. У січні Сергій отримав поранення під час виконання бойового завдання, довелося ампутувати обидві ноги. Перші побачення пари відбулися в госпіталі, а згодом Сергій наважився зробити Світлані пропозицію, яку вона прийняла. У листопаді Сергій освідчився коханій, а у січні пара одружилася. Свою історію мужності та незламності закохані Сергій та Світлана розповіли нам. А вже 11 серпня військовослужбовець Сергій Копищик, який торік у липні втратив обидві ноги, а нині вчиться ходити на протезах, забрав новонародженого сина і дружину із пологового будинку.

Кохання попри війну – це символ незламності людського духу та здатності досягати світла навіть у найтемніші часи. Війна приносить біль, страх і втрати але саме в цих умовах любов набуває нового значення.

Кохання під час війни показує, що навіть у хаосі можна знайти тепло і світло, що любов здатна протистояти руйнуванню й смерті. Кохання під час війни – це форма боротьби за збереження своєї людяності, віри в майбутнє та в те,що навіть після найстрашніших подій життя продовжиться і буде кращим. Війна – це трагедія, що розкриває як темні, так і світлі сторони людської природи. Вона руйнує, але водночас вчить цінувати мир і життя. Війна залишає по собі біль, але також дає уроки, які ми повинні засвоїти, аби не допустити повторення цих жахів у майбутньому.