Я проживаю на самому кордоні військових дій, нікуди не їхав і не збираюся. Народився в селі Гранітне Донецької області. У Новотроїцькому працював вчителем, потім директором школи, зараз на пенсії.

Війна принесла горе і багато переживань людям як на цій території, так і на тій. Я навіть викопав бліндаж, але він мені не знадобився. Бачив, як у Новотроїцькому розривалися снаряди, і це дуже гіркий і страшний спогад. У перший рік кілька місяців не було води, був перебитий водопровід.

Якось я сидів на лавочці і почали стріляти, снаряди летіли прямо на мене. Під час Другої світової війни моя мама дійшла до Берліна. Вона розповідала, що найстрашніше, коли йдуть обстріли і чути свист. Я чув цей свист, це було дуже неприємно і страшно.

Мені шкода дітей, які втрачають батьків. Нещодавно загинув український військовий, у якого залишилося троє дітей. Ось це страшно, а побутові проблеми – це дрібниці.

Мрію, щоб закінчилася війна і все налагодилося.