Ми приїхали сюди в 1969 році. Діти виросли, здобули освіту. Я пропрацював на одній ділянці 31 рік на бульдозері, зараз вже на пенсії. У мене цукровий діабет, високий тиск, я навіть на вулицю не виходжу. Ми нікуди не їхали, всю війну провели тут.
Коли почалася війна, ми були в будинку. Вилетіли шибки - ми забігли у ванну, а коли трохи стихло, одяглися і побігли в підвал.
У нас за вікном шкільний стадіон, туди впав снаряд. І в усьому будинку вилетіли шибки. У нас було розбите пластикове вікно, осколки залетіли в будинок. Через час нам допомогли вставити вікна.
У п'ятнадцятому році були дуже сильні обстріли, ми весь час були на нервах, приємного мало. Зараз стало тихіше.
Мрію, щоб закінчилася війна і настав мир.
