Вранці 24 лютого ми почули два гучних вибухи. Вісім років ми чули такі звуки, але жили і сподівалися, що до нас це не дійде.

Найскладніше – це усвідомлювати, що йде війна, гинуть мирні люди, і немає цьому кінця. З роботи звільнили, на залізниці нас відправили на простій, гроші не платять. Але вода і продукти у нас є, міський голова наш добре працює щодо цього.

Сім’я наша стала терпимішою одне до одного, труднощі зблизили нас.

Війна мені здається безкінечною – я не знаю, коли це все може скінчитися.