У 2014 році я дочку і дружину відправив у інший регіон, сам залишився тут. Зараз рідню відправив у Німеччину. Не виїжджав і не хочу, якщо чесно.

24 лютого я був на роботі, на зміні, працював сторожем. Так і дізнався про війну. Зараз моя організація виїхала: стоїть пусте все, хазяї повиїжджали.

Донька моя у своїй клініці у Харкові під обстрілами десять днів просиділа.

Їжа, вода – все є. Є і гуманітарна допомога, та дай Боже, щоби вона не знадобилася, щоб усього вистачало.

Вразило те, що занадто розгулялися сусіди нашої країни.