Непран Михайло, 10 клас, Роганський академічний ліцей Роганської селищної ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання: Зібарова Людмила Миколаївна

Конкурс есе "Війна. Моя історія"

А я її люблю, люблю безмежно!

Таку сміливу, горду й незалежну!

Вона одна така, одна-єдина

Із іменем прекрасним - Україна!

До 24 лютого 2022 року український народ жив звичайним щасливим життям. Та о 5 годині ранку наше затишне містечко прокинулося від жахливого вибуху. З вікна було видно, як палала військова частина. А через дві години наші будівлі здригнулися від повторних вибухів.

Закінчилося щасливе життя всієї України. З інформаційних центрів дізналися, що великі міста були атаковані ворожими ракетами. Розпочалася війна. Як влучно свого часу сказав Олександр Олесь: «Війна, війна! І знов кроваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін. Могили, сироти, каліки. І сум покинутих руїн». Ми не усвідомлювали цих слів, не розуміли значення слова «мир». Він був. З народження - і до останніх днів. Так думали ми… Я дивився фільми про війну, читав про її страхіття. Гадки не мав, що це станеться з нами, у 21 столітті. Здавалося б, радійте життю, удосконалюйтеся, розвивайтеся, покращуйте добробут, дружіть! Та ні! Наші сусіди не змогли спокійно дивитися на процвітання України та її народу. Страшна заздрість зробила свою справу, породила ненависть та зло. Люди забули про честь, порядність, співчуття, вкотре довівши свою обмеженість та посередність. Ще китайський філософ Лао-цзи говорив: «Істинно освічена людина ніколи не воює».

Війна докорінно змінила життя кожної української сім’ї. Закінчилося навчання в рідних школах, дитсадках, батьки втратили роботу. Але найстрашніше те, що мільйони українців залишили затишні домівки, рятуючись від небезпеки.

Війна розкидала людей не тільки по всій Україні, а по всьому світу. Думаю, це був черговий етап еміграції, адже не всі повернуться на Батьківщину. Навіть якщо завтра закінчиться війна, пройде не один день, а, безперечно, місяці, роки, поки відновлять комунікації, газові магістралі, стабільне водопостачання, запрацюють крамниці, школи, дитячі садки. Українцям треба буде знову мобілізувати усі свої сили й думати, як облаштувати життя.

З першого дня війни ми чекаємо перемоги. Спочатку думалося, що це триватиме недовго, та ось уже минуло понад 600 днів горя, сліз, розпачу, смертей… Та водночас 600 днів стійкості, незламності, героїзму! «Війна буде повторюватися доти, поки питання про неї буде вирішуватися не на полі бою,”- говорив Анрі Барбюс. Ми віримо в ЗСУ, нашу перемогу, донатимо, плетемо маскувальні сітки, продовжуємо здобувати знання. І віримо, що людина - істота розумна - нарешті усвідомить, що треба примножувати, а не руйнувати, жити в мирі, злагоді та партнерстві.