Ковгунов Богдан, учень 9 класу Державної гімназії - інтернату з військово - фізичною підготовкою "Кадетський корпус"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Потапенко Ольга Анатоліївна

Війна. Моя історія

24 лютого 2022 року я прокинувся не вдома, як усі діти, а у казармі кадетського корпусу міста Харкова, бо я там навчаюсь. Це був жах. Діти почали панікувати, бо їх домівки в інших місцях. Нам згодом командир роти видав телефони, щоб ми повідомили батькам, про те що треба нас забрати по домівках. Я одразу запропонував своєму товаришу Івану поїхати до мене, бо він з міста Києва, та його батьки невзмозі приїхати за ним оперативно.

І ось ми вдома. Я до останнього сподівався, що це закінчиться швидко, але вибухи не стихали. Літаки окупантів літали над головою та скидали бомби, воєнна техніка їздила вздовж мого будинку та цілила на нас.

Незважаючи на увесь цей жах, моя сім’я остаточно вирішила не покидати місто і залишатися вдома. Бо в нас є домашній улюбленець собака, німецька вівчарка Альфа, з якою було б дуже складно знайти прихисток. Адже мої батьки завжди мені нагадували «Ми беремо на себе відповідальність, за того, кого приручили».

Не виїхали тому, що мої дідусі і бабусі потребували допомоги у продуктах харчування, так як крамниці були закриті і ми їздили купляли їм їжу у великих супермаркетах. Виживали, не було світла майже два місяці. При кожному обстрілі ми ховалися у підвал нашого будинку разом з Альфою.

Але все ж таки вночі 15 серпня 2022року я не встиг сховатися, бо відкрив вхідні двері, щоб запустити собаку у будинок, у цей час ракета влучила у наше подвір’я. Від вибухової хвилі мене відкинуло у коридор та контузило. Усі були живі, і це головне! Одразу почув маму, яка перелякана кричала та бігла до мене, тато почав телефонувати поліції, дивитися наш пошкоджений будинок, бо не було не вікон, ні дверей, ні даху.

Внаслідок отриманої травми, мій зір погіршився та прийшлося робити операцію на очі.

Я вдячний ЗСУ за те, що вони захищають нашу країну вартістю свого життя. Переживши нелегкі часи, я однозначно вирішив надалі навчатися у кадетському корпусі та обрати воєнну професію. Однозначно Україна переможе. Та ми, українці, будемо згадувати цей жах - як сон.