Мені 24 роки, я в декреті - сину два роки.

Початок війни дуже налякав. Несподівано все це почалося. Війна застала мене в Олексіївкі-Дружківці Донецької області. Ми нікуди не виїжджали. Тут і залишилися. 

Ми живемо в селищі - у нас вода завжди була. Були тільки проблеми з газом. А так все було. І зараз поки що все є: і світло, і вода.

Шокували вибухи, звуки ці всі. Вікна тряслися. 

Біля нас, слава Богу, нічого не вибухало. Поки що до нас не прилітало.

Дай Бог, скоріше нам перемоги та миру. Хочеться жити, як до війни. Спокійно жити, і все, щоб мир був і чисте небо над головою.