Я працював і жив в місті Сєвєродонецьк, мені 40 років. 

24 лютого дуже багато було чутно вибухів з самого ранку. Потім - паніка. На вулицях багато машин, черги, це було жахливо.

Коли вже біля нашого дому були вибухи, вікна всі вилетіли з обох боків. Тоді, звісно, всі наші сусіди виїхали, будівля фактично пуста була. Ми теж виїхали 14 березня.

Не було зовсім зв’язку, тому важко було виїхати. Ми ставали в чергу до тих, хто вивозив. 

Ми знали, що поїдемо у Жовті Води до родичів, тож шукали перевізника. Важко було знайти, як виїхати. Тут нам дуже добре допомогли, все було добре. Зараз я вже зайшов роботу, працюю. Звичайно, для нас все змінилось, почалось нове життя.

Я думаю що все закінчиться у наступному році, і ми повернемось додому – на звільнену територію.