Ми з міста Бахмут. Тихо-мирно собі жили, потім почалася війна. 

В перший день відбулися вибухи. Ми їх почули і зрозуміли, що це не жарти, не лише розмови, а почалася війна. Дитина не пішла до школи, я вже не пішла на роботу. 

Ми взяли речі, які помістилися в сумку, і з дитиною виїхали. Шокувало, що треба було їхати з рідного міста, кидати роботу, шукати житло.

Найбільші труднощі – житло і фінансові проблеми. Навчання у дитини зараз дистанційне. Все життя наше йде як на пороховій бочці. Сидимо і не знаємо, чого чекати.

Зараз ми знайшли житло тільки за комунальні послуги. Гуманітарну допомогу нам давали, продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова. То якось справляємося. З рідними усіма тримаємо зв'язок, спілкуємося. Багато знайомих постраждали, багато в кого не залишилося нічого.

Ми зрозуміли, що життя - своє, дитини, рідних - понад усе. І понад війну, і понад усе те майно, що залишилося вдома. Життя - понад усе.