Страх, тривога, і водночас - доброта і щедрість людей, – все це відчула на собі родина Ірини на початку війни. 

Я була вдома: збирала сина до школи, коли сказали, що почалася війна. Ми одразу відчули страх, тривогу, паніку, невпевненість у завтрашньому дні, у майбутньому. Потім настали дні, коли ми сиділи у холодному укритті з дітьми.

Стикнулися ми не з браком їжі, слава Богу, а лише з дефіцитом бензину та певних ліків. Медикаменти для нас купували родичі за кордоном, потім передавали їх. За бензином стояли в черзі, їздили, лише коли була крайня потреба.

Ми з родиною не розлучалися, дякувати Богу! А ще нас дуже вразила доброта і щедрість наших людей, волонтерів, військових... Ми познайомилися з чудовими людьми - переселенцями, які приїхали в наше місто.

Шкільний щоденник сина буде постійно нам нагадувати про 24 лютого. З цього дня він його не заповнював.

Якось так сталося, що він не заповнив розклад на той тиждень, і робив записи по одному дню. І саме четвер, 24 лютого, залишився пустим днем в щоденнику. Я так його і зберегла. Буде нам колись спогад. Цього дня наше життя змінилося, і більше ніколи не буде як колись....