Мені 68 років, пенсіонерка, живу в Дружківці Донецької області. Я нікуди не виїжджала. Грошей небагато у нас, і від людей чула, що виїжджають і повертаються назад. У нас ще дитина інвалід, ми тут її водимо в реабілітаційний центр займатися. 

Перший день війни був тяжким. Було якось моторошно, незвично, страшно, ніхто не знав, що буде. 

Потім у нас були прильоти, постраждав дах, вікна вилетіли. Ну і морально було дуже важко, страшно. Зі мною діти, онуки, один інвалід, ми трішки звикаємо, але боїмося.

Тяжко, дуже тяжко ми все це переносимо. В 2022 році у нас не було газу і води. Але газ дали в листопаді, і вода зараз також є, дають почасово.

Надіємося на краще.